Жінки у мистецтві завжди були присутні — навіть коли історія мовчала про їхні імена. В Україні це мовчання довгий час підтримувалося культурними та соціальними умовами. До XX століття жіноча творчість існувала переважно в формі анонімного декоративно-прикладного мистецтва: вишивки, кераміки, писанкарства.
Злам стався на межі століть: з’являються імена, які сьогодні входять до канону українського мистецтва. Наприклад, Олена Кульчицька, яка працювала з графікою, книжковою ілюстрацією й етнографією, та Катерина Білокур, чия ботанічна живописність вразила навіть Пікассо.
XX століття: пошук голосу
Жіноче мистецтво розквітло після здобуття Україною незалежності. У 1990-х роках художниці почали активніше висловлюватися на теми гендеру, тіла, пам’яті й травми. Першими феміністичними висловлюваннями стали роботи Оксани Чепелик, Тетяни Яблонської, Алли Горської.
Цей період позначений також інституційними змінами — з’являються перші виставки, присвячені винятково жінкам-художницям.
Сьогодення: мистецтво на передовій
Сьогодні жіноче мистецтво в Україні — це потужний культурний фронт. Особливо після 2022 року, коли роботи українських мисткинь стали політичними маніфестами. Теми війни, втрати, стійкості й материнства стали центральними у творчості сучасних художниць.
Серед найвпливовіших сучасниць:
- Алевтина Кахідзе — працює з темами ідентичності та війни;
- Євгенія Белорусець — фотографка, яка документує повсякдення у часі кризи;
- Влада Ралко — художниця, чиї емоційні фігуративні серії стали символом культурного спротиву;
- Олеся Трофименко — представила Україну у світі в колаборації з Dior.
Роль художниці сьогодні
Жінки в українському мистецтві — це не тільки творці, а й кураторки, арт-менеджерки, засновниці проєктів. Вони формують дискурс, створюють інституції, просувають мистецтво у світі.
Жіноча оптика сьогодні — це не лише про гендер. Це — про чесність, глибину й альтернативну перспективу на те, що відбувається з нами і країною.
Висновок
Жіноче мистецтво в Україні — це історія сили, яка проростає крізь обмеження. Від мовчазних вишивальниць до гучних голосів у світовому арт-просторі — українські художниці пройшли складний, але надихаючий шлях. Їхній досвід, чутливість і мистецтво — важлива частина національної ідентичності та культурного опору.
