Скульптурна революція 5 нестандартних проєктів в Україні
Скульптура

Скульптурна революція: 5 нестандартних проєктів в Україні

Сучасна українська скульптура виходить за межі бронзи та мармуру — вона взаємодіє з простором, звучить, світиться, провокує. Нова хвиля митців створює інсталяції, що трансформують міський ландшафт, залучають глядача до діалогу та руйнують стереотипи про «непорушність» скульптурного мистецтва. Нижче — добірка п’яти проєктів, які варто побачити наживо.

1. «Місце сили» — інтерактивна скульптура в Харкові

Митці перетворили звичайну площу на простір для сенсорного діалогу. Скульптура реагує на дотики, змінюючи форму світла. Створена з біорозкладного пластику, вона символізує чутливість міста до змін і взаємодію між людиною та простором.

2. «Міські дихання» у Львові

Інсталяція у формі легенів розташована просто посеред парку. Вона «дихає» завдяки вітру — металеві пластини рухаються з кожним поривом. Проєкт має екологічний підтекст і нагадує про важливість чистого повітря в урбаністичних середовищах.

3. «Код пам’яті» — світлова скульптура в Києві

Скляні елементи з нанесеними QR-кодами, які ведуть до історій реальних людей, що пережили драматичні події ХХ століття. Уночі інсталяція підсвічується, створюючи ефект «живого архіву». Розташована біля музею історії Києва.

4. «Звук тиші» — акустична скульптура на Закарпатті

Проєкт поєднує природне середовище й звукову арт-інсталяцію. Усередині скульптури — система, яка записує навколишні звуки та трансформує їх у музику. Відвідати інсталяцію можна на одному з маршрутів поблизу Синевиру.

5. «Тіло міста» — модульна скульптура в Дніпрі

Складається з мобільних частин, які змінюють форму залежно від події: виставки, лекції або мітингу. Символізує гнучкість і трансформацію українських міст. Робота постійно «живе» — змінюється щомісяця.

Висновок

Ці скульптурні проєкти — приклади того, як мистецтво може ставати частиною публічного простору і змінювати сприйняття звичних середовищ. Вони не тільки прикрашають простір, а й ставлять питання, залучають до рефлексії, стають майданчиками для діалогу. Скульптура — вже не об’єкт споглядання, а простір взаємодії.